Питання про діяльність компанії


Шановні друзі!
До компанії «Нафтогаз України» щодня надходять звернення громадян України, іноді громадян інших країн, а також запити журналістів газет, інтернет-видань і телеканалів щодо діяльності Нафтогазу. Зокрема, це питання цін та тарифів на природний газ, використання природного газу населенням, встановлення лічильників газу для його комерційного обліку, реформування ринку енергоносіїв, взаємин між Нафтогазом та Газпромом, поставок природного газу до України з європейського ринку та багато інших.

Користуючись нагодою, висловлюємо подяку громадянам та журналістам, які небайдуже ставляться до зміцнення енергетичної незалежності нашої держави.

У цьому розділі нашого сайту ми публікуємо відповіді на питання, які викликають найбільшу цікавість громадськості та ЗМІ.

Крім цього, ми публікуємо інші матеріали з актуальних питань функціонування нафтогазової галузі України та розвитку вітчизняного ринку природного газу, що можуть бути корисними для шановних відвідувачів сайту.


* * * * *
ЗМІСТ

1. Яка мета реформи газового ринку?

2. Чому українці не використовують дешевий газ власного видобутку, а платять за дорогий імпортний?

3. Нафтогаз купує газ українського видобутку за 1590 грн/тис.куб.м, а реалізує по 7188 грн. Хіба не можна знизити ціну та чи не забагато прибутку отримує компанія?

4. Скільки газу та за якою ціною отримує населення?

5. В якому стані знаходяться судові суперечки з Газпромом?

6. Що зроблено Нафтогазом для зменшення залежності від поставок газу із Росії?

7. Чи може Україна взагалі відмовитись від імпорту газу?

8. Про встановлення в житловому фонді лічильників природного газу.

9. Якими документами регулюються відносини між газопостачальними, газорозподільними підприємствами та населенням?

      1. Яка мета реформи газового ринку?
Метою реформи газового ринку є створення умов для стійкого розвитку галузі та підвищення добробуту громадян як кінцевих бенефіціарів такого розвитку. Новий порядок має зробити неможливим існування перепон, що раніше стримували розвиток та приводили до непрозорого й неефективного використання ресурсів.

Реформа полягає у впровадженні прозорих правил гри для всіх учасників за зразком правил, що діють на енергетичних ринках ЄС. Як і в Європі, в основу реформи покладено інтерес споживача і громадянина

Реалізація реформи вимагає соціально чутливих та непопулярних змін, зокрема відмови від регулювання роздрібної ціни на газ. Тому ці зміни будуть впроваджуватися поетапно з одночасною реформою системи державної підтримки малозабезпечених споживачів та розгортанням програм з підвищення енергоефективності в житлово‑комунальному господарстві.

Успішне впровадження реформи матиме декілька важливих наслідків.

По‑перше, з’явиться конкурентна боротьба за споживача в усіх сегментах ринку. Неефективні компанії муситимуть трансформуватись або піти з ринку.

По‑друге, оператори магістральних газопроводів та розподільчих мереж будуть відділені від постачальників газу. Відкритий ринок з прозорими правилами доступу до інфраструктури забезпечуватиме диверсифікацію постачальників та зміцнюватиме надійність постачання газу українським споживачам.

По‑третє, будуть створені механізми, що чітко розмежують функції ринку та держави і запобігатимуть використанню сектора в інтересах будь‑якої політичної сили. Невластиві ринку функції держави, зокрема підтримка малозабезпечених споживачів, виконуватимуться лише в чітко визначених випадках та на прозорих умовах в межах механізму виконання суспільних зобов’язань (public service obligation, PSO). Непрямі субсидії у вигляді занижених цін на газ, які отримували і заможні, і незаможні родини, буде замінено на підтримку лише малозабезпечених споживачів у вигляді державних адресних субсидій.

Нарешті, прозорі, стандартні для європейського ринку та захищені від політичної нестабільності нові правила гри сприятимуть приходу довгострокових інвестицій в галузі видобування газу та енергоефективності.

      2. Чому українці не використовують дешевий газ власного видобутку, а платять за дорогий імпортний?
Виробництво газу вимагає постійного вкладення коштів. В минулі десятиріччя через популістичну, а деколи і корупційну політику утримання роздрібних цін на газ на штучно заниженому рівні, державні газовидобувні підприємства не мали можливості вкладати достатньо грошей в розвиток виробництва газу. В таких умовах частину державних газових активів було продано чи передано під зобов’язання вкладати кошти приватним виробникам. Такі угоди масово укладались починаючи з 2000 року.

В результаті такої політики з близько 19,9 млрд куб. м газу, які видобуті в Україні за 2105 рік (без врахування АР Крим), лише 12,8 млрд куб. м товарного газу державного підприємства Укргазвидобування буде доступно Нафтогазу за ціною нижче ринкової для подальшої реалізації населенню. Решту українського газу буде продано за ринковою ціною іншим категоріям споживачів, згідно чинного законодавства.

Україна має одні з найбільших запасів газу в Європі. Але щоб добути цей газ з надр, необхідно розвідувати родовища та бурити свердловини. Кожна свердловина має свій термін служби і з часом виснажується. Щоб утримати виробництво на сталому рівні, необхідно постійно вкладати гроші.

З початку буріння до того часу, коли свердловина виходить на проектну потужність, зазвичай проходить близько двох років. Неминуче скорочення видобутку державним підприємством Укргазвидобування в цьому році є результатом «економії» на бурінні в минулі роки. Ця «економія», в свою чергу, зумовлена відмовою попередніх урядів від приведення цін на газ до реального рівня, який дозволяв би продовжувати фінансувати буріння на належному рівні.




      3. Нафтогаз купує газ українського видобутку за 1590 грн/тис.куб.м, а реалізує по 7188 грн. Хіба не можна знизити ціну та чи не забагато прибутку отримує компанія?
Нафтогаз отримує від 60 до 70% роздрібної ціни газу, яку сплачує населення.



З 1 квітня 2015 року НКРЕКП затвердила такі кінцеві ціни газу для населення: 3600 грн/тис. куб. м (далі – ткм) та 7188 грн/ткм. Ціна на газ, що використовується підприємствами теплоенергетики для виробництва тепла для населення, встановлена на рівні 2994 грн/ткм.

Роздрібна ціна газу для потреб населення складається з наступних компонентів:

Структура роздрібних цін на газ для потреб населення, грн/ткм

Повна

ціна

Пільгова

ціна

Ціна для ТКЕ
Роздрібна ціна на газ для населення, з ПДВ
7 188
3 600
2 994
з них ПДВ 20%
1 049
451
376
з них цільова надбавка в бюджет 4%
202
87
37
з них витрати на доставку споживачу
896
896
738
Ціна за газ, яку отримує Нафтогаз, грн/ткм
5 042
2 167
1 803
Доля категорії в проданому газі для потреб населення
27%
41%
32%
Таким чином, Нафтогаз після підвищення роздрібних цін на газ для населення отримує за нього середньозважену ціну 2834 грн/ткм або 131 дол./ткм.


При цьому середньозважена ціна закупівлі цього газу з зовнішніх і внутрішніх джерел складає 3212 грн або 146 дол./ткм.

Вона складається з ціни газу внутрішнього видобування, згідно закону доступного Нафтогазу за ціною нижче ринкової для подальшої реалізації населенню (1590 грн/ткм, 60% потреби), та ціни імпортованого газу, яким покривається решта потреб в газі для населення (середньозважена ціна за 2015 рік 258 дол./ткм, або 5598 грн/ткм за курсом 21,7 грн/дол., 40% потреби).

      4. Скільки газу та за якою ціною отримує населення?

Лише 27% обсягу газу (5,8 млрд куб. м), який використовується для приготування їжі, підігріву води та опалення (понад соціальну норму 200 куб. м на місяць) буде реалізовано за найвищою роздрібною ціною 7188 грн/ткм;

41% обсягу газу (8,7 млрд куб. м) продано населенню для опалення за пільговою роздрібною ціною – 3600 грн (за умови споживання газу до 1200 куб. м протягом опалювального сезону);

32% обсягу газу (6,8 млрд куб. м) використано за ціною 2994 грн/ткм для централізованого виробництва тепла для населення.



    5. В якому стані знаходяться судові суперечки з Газпромом?
Метою Нафтогазу є приведення роботи з Газпромом до стандартних ринкових практик та мінімізація політичної складової в цих відносинах.

Між Нафтогазом та Газпромом укладені два контракти: на постачання газу в Україну та на транспортування російського газу для європейських споживачів. Обидва договори вимагають перегляду з огляду на зобов’язання України як члена Енергетичного Співтовариства, зміни у чинному законодавстві та ринковому середовищі. Крім того, обидві компанії мають претензії щодо виконання або застосування положень цих контрактів.

Контракт на постачання газу

На підставі заяви поданої у 2014 році Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі – Компанія) Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольма, Швеція, було порушено провадження у справі V2014/080 до Відкритого акціонерного товариства «Газпром» про визнання недійсними деяких положень контракту купівлі-продажу газу; встановлення ціни природного газу; зобов’язання Газпром відшкодувати Компанії суми всіх переплат за поставку природного газу та відсотки на зазначені суми відшкодування на загальну суму 6 600 млн дол. США. У 2015 році позовні вимоги в справі були збільшені та склали орієнтовну суму 14 500, 00 млн дол. США.

Одночасно з Компанією, ПАТ «Газпром» звернулося в Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма, Швеція, з вимогами до Компанії про стягнення заборгованості за природний газ і процентів на суму заборгованості у розмірі орієнтовно 4 500 млн долл. США. У 2015 році ПАТ «Газпром» збільшив суму зустрічного позову до Компанії на загальну суму вимог до 29 200 млн. дол. США.

Розгляд зазначеної об’єднаної справи триває. Рішення в арбітражі з ПАТ «Газпром» за контрактом купівлі-продажу газу Компанія очікує в грудні 2016 – січні 2017 року.

Контракт на транзит газу

Також у 2014 році за заявою Компанії, Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма, Швеція, порушив провадження у справі V2014/029 до ВАТ «Газпром» про об’єми та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 до 2019 роки на суму 6 200 млн дол. США. У 2015 році позовна заява Компанії була доповнена вимогами щодо визнання недійсними певних положень контракту на транзит газу та змінити/викласти їх в новій редакції; зобов’язати ПАТ «Газпром» компенсувати Компанії недопоставки природного газу для транзиту. Загальна сума вимог згідно з позовною заявою складає орієнтовно 8 200 млн дол. США.

Зі свого боку ПАТ «Газпром» у 2015 році подало зустрічний позов про стягнення з Компанії оплати за природний газ, що призначався для транзиту але начебто був несанкціоновано відібраний на території України на суму 5 861 000, 00 дол. США .

Розгляд зазначеної справи триває. Рішення в арбітражі з ПАТ «Газпром» за контрактом на транзит газу Компанія очікує в березні 2017 року.

      6. Що зроблено Нафтогазом для зменшення залежності від поставок газу із Росії?
До 2014 року Україна мала можливість імпортувати газ з Європи за двома напрямками: польським (до 1,5 млрд куб. м на рік) та угорським (до 5,5 млрд куб. м на рік). Ці маршрути, з одного боку, обмежені відносно невеликою пропускною здатністю потужностей, які можуть бути перервані в будь‑якій час, а з іншого – не надають Україні доступу до ліквідних ринків Західної Європи.

В 2014 році завдяки співпраці між операторами ГТС Словаччини та України, а також активній підтримці Єврокомісії було відкрито новий маршрут постачання газу в Україну з території Словаччини

Поточна потужність цього маршруту складає 15 млрд куб. м газу на рік. Він поєднує Україну з ліквідними ринками газу Західної Європи та є головним маршрутом, за яким Нафтогаз імпортує газ в 2015 році.

Порівнюючи потужність маршрутів газу з Європи із загальною потребою України в імпортованому газі, яка наразі становить 15‑18 млрд куб. м на рік, можна констатувати, що Україна фактично позбулася критичної залежності від поставок російського газу. Тепер Російська Федерація не може шантажувати Україну припиненням поставок газу, та змушена пропонувати ціну на рівні європейської, або нижче.

При цьому Нафтогаз та Укртрансгаз продовжують роботу зі збільшення потужності маршрутів постачання газу в Україну з Європи. В червні 2015 року було підписано договір інтерконекту між Укртрансгазом та оператором угорської ГТС FGSZ. Цей договір повністю відповідає новому європейському кодексу мереж. Він є першим кроком до використання повної потужності інтерконектору між Україною та Угорщиною, включно з послугою віртуального реверсу.

Кінцевою метою Нафтогазу є підписання та впровадження стандартних європейських договорів інтерконекту між Укртрансгазом та операторами Словаччини, Польщі та Румунії. Для налагодження повноцінної взаємодії між операторами, крім підписання прямих договорів, необхідне впорядкування відносин Нафтогазу та Укртрансгазу з Газпромом, а також внесення змін до українського законодавства.

Ще одним напрямком роботи групи є збільшення фізичної потужності інтерконектору між Польщею та Україною. Укртрансгаз та оператор польської ГТС Gaz‑System проводять технічний та економічний аналіз будівництва додаткової нитки газопроводу, що дозволить збільшити постачання газу з польського напрямку на 8 млрд куб. м на рік до 9,5 млрд куб. м на рік.

У 2015 році близько 63% газу було отримано з європейського напряму, і лише 37% - з Росії. Таким чином, критичну залежність від поставок газу з одного джерела, яким виступала Росія, було подолано.

Збільшення газотранспортних потужностей з Європи необхідне, щоб значно підвищити ліквідність українського ринку, його інтегрованість з ринком Європи та безпеку постачання газу. Від використання інтерконекторів між Україною та країнами ЄС на повну потужність виграє не лише Україна, а й інші країни регіону.

      7. Чи може Україна взагалі відмовитись від імпорту газу?

На відміну від багатьох країн Європи Україна має потенційну можливість повністю відмовитися від імпорту газу та забезпечувати свої потреби за рахунок внутрішніх ресурсів. Для цього необхідно залучити інвестиції за двома напрямками: підвищення енергоефективності та збільшення внутрішнього видобування газу.

Реалізація цього завдання залежить від успіху реформи газового ринку та інших кроків держави для створення сприятливого інвестиційного клімату. За оцінками міжнародних експертів, обсяг інвестицій в енергозбереження та видобування газу, який дозволив би Україні відмовитися від імпорту газу протягом десяти років, складає близько 40 млрд дол. Для порівняння, за попередні десять років Україна заплатила за російський газ понад 80 млрд дол.

Дії, спрямовані на реалізацію реформи ринку газу, нині є пріоритетним завданням Нафтогазу у прагненні до газової незалежності України. Крім того, підрозділ компанії з енергоефективності розробляє програми для підвищення ефективності використання газу на підприємствах групи, а також програму щодо заміни застарілих приладів опалення у найменш забезпечених споживачів. Укргазвидобування проводить аналіз можливостей щодо збільшення видобування газу та оцінку інвестиційних потреб. Нафтогаз також підтримує використання альтернативних джерел газу (зокрема, біогазу) та альтернативних джерел палива.

За оцінками Нафтогазу, комплексні заходи з енергоефективності дозволять скоротити потреби в газі для населення з близько 22 млрд куб. м в 2014 році до 10 млрд куб. м в 2025 році. Необхідні інвестиції для заміни приладів опалення, модернізацію тепломереж, встановлення лічильників та утеплення будинків, за попередніми оцінками, складають близько 36 млрд дол.

Резерви та запаси традиційного природного газу в Україні оцінюються на рівні більше 1 трлн куб. м та є одними з найбільших в Європі. При цьому співвідношення резервів газу до рівня виробництва в Україні складає більше 30. Це найвищий рівень в континентальній Європі, і він означає, що Україна порівняно повільно використовує свої ресурси. Потреба в інвестиціях, які дозволять збільшити виробництво газу на 12-14 млрд куб. м на рік до 2020 року оцінюється на рівні 5-6 млрд дол. З врахуванням виснаження родовищ, що розробляються, завдяки таким інвестиціям до 2020 року Україна зможе добувати 27-29 млрд куб. м газу на рік.

      8. Про встановлення в житловому фонді лічильників природного газу.

Нафтогаз розпочинає публікацію даних про рівень оснащеності житлового фонду побутовими лічильниками газу (дивіться посилання)

Деякі положення Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»

Стаття 5. Відповідальність споживачів природного газу

1. У разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
- комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;
- для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;
- тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
............................

Стаття 6. Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території

1. Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані:
1) забезпечити встановлення лічильників газу:
а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;
для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;
тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України;
б) для інших споживачів - до 1 липня 2011 року;

9. Якими документами регулюються відносини між газопостачальними, газорозподільними підприємствами та населенням?

Відносини між газопостачальними, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) – споживачами газу – регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99 №2246 (далі – Правила) «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» (дивитись посилання), а також Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» (дивитись посилання).

Необхідно зазначити, що згідно з п.3 постанови КМУ №2246 надання роз’яснень щодо застосування Правил покладено на НКРЕКП.

Відповіді на питання також можна знайти у постанові НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (дивитись посилання), постанові НКРЕКП від 30.09.2015 №2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» (дивитись посилання).


Матеріали у рубриці постійно оновлюються